• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Історія школи

Школа - священна домівка, бо все починається з неї… Нестримно плине час і все далі віддаляє нас від того дня, який став знаменитим в історії нашого села. 116 років тому, 1 жовтня 1887 року, за розпорядженням управи Звенигородського повіту у волосному селі Боярка було відкрито школу, і першою вчителькою призначено Віру Купріянівну Слюзинську. Саме цій учительці боярчани завдячують початком просвіти свого села; вона навчила грамоти кілька поколінь наших односельчан і мешканців навколишніх сіл. Тут, при школі й жила, тут здобула славу здібного організатора народної освіти, за що й була нагороджена, вже за радянських часів, орденом Леніна. З цієї нагоди її було запрошено в Москву, у Кремль, де всесоюзний староста М. І. Калінін особисто вручив їй заслужену високу нагороду. Вона померла на 74 році життя, похоронена біля стін ще нової на той час школи, збудованої на ентузіазмі цієї народної вчительки. Відомості, які надійшли до нас, про тогочасне навчання в школі, дещо суперечливі: як стверджує у своїх записах М. Я. Шевченко у школі навчалося близько 50 учнів протягом трьох років, а як згадує Лідія Петрівна Висотенко – Сідляр – 4 роки. Лідія Петрівна Висотенко - Сідляр згадує такий епізод. В 1920 році, під час набігу отамана Квітковського, коли горіли хати в Боярці, школярі побігли до церкви і з пагорба спостерігали цю трагедію. Віра Купріянівна швиденько забрала всіх учнів до класу на урок, сказавши, що того не слід бачити дітям. До 1922 році в Боярці працювала початкова чотирикласна школа, в якій навчалось більше 80 учнів. Школу очолював Роман Евменович Денисюк. В 1924 році школа з початкової реорганізована в семирічну трудову і її директором було призначено Валентина Панасовича Гав’ядовського. В 1927 році відбувся перший випуск семирічки. Майже всі з випускників продовжували навчатись в середніх навчальних закладах. При школі, як далі пригадує Лідія Петрівна, працювали курси лікнепу. Вона теж два роки вела групи по ліквідації неграмотності. В 1930 році школа розмістилася в новозбудованому приміщенні, яке мало 11 класних кімнат, клас – лабораторію й бібліотеку. У всіх нас виникає захоплення будь - яка вісточка чи будь - яка річ, які допомагають нам детальніше вивчити історію рідного навчального закладу. Нам удалося віднайти унікальні фотографії. Серед них є фото 1953 року, на якому закарбовано вчителів та учнів випускного класу тодішньої семирічки. Директором школи на той час був Валентин Панасович Гав’ядовський, він же і вчитель української мови, Юліан Федорович Ткаченко – вчитель математики і фізики, Василь Григорович Даценко – вчитель біології, Олександр Григорович Ткаченко-географії, його дружина Марія Дмитрівна Хоменко – фізики, Зінаїда Григорівна Гав’ядовська – математики, Андрій Прокопович Капацін – російської мови й літератури. З фотографії дивляться на нас молоді люди, їх очі сяють оптимізмом і жагучим бажанням жити й працювати. Але над головами багатьох із них уже нависли чорні хмари репресій. В 1937 році було репресовано Валентина Панасовича Гав’ядовського, Василя Григоровича Даценка, Андрія Прокоповича Капаціна, Івана Павличука - учителя російської мови, Олександра Григоровича Ткаченка (згодом його, на диво, відпустили) і вже в роки війни він загинув, перебуваючи в партизанах на Чернігівщині. Після 10 років таборів і ГУЛагів повернувся в Боярку Василь Григорович Даценко. Саме він у 30-х роках закладав парк біля школи, організував хор і керував ним. Згодом у його сім’ї народився син Юрій, відмінник школи, а згодом відомий журналіст Донбасу. В 1995 році репресованих було реабілітовано, про що повідомила районна газета “ Лисянщина “. Справедливість відновлено. Але скільки прикрощів зазнали ці люди і їх родини. Зінаїду Петрівну Гав’ядовську звільнили з посади вчителя, і вона була змушена із синами Юрієм і Олексієм переїхати до Алма – Ати. Зінаїда Андріївна Капацін - дочка “ворога народу”, закінчила 8 класів в 1937 році і далі їй учитися не дали. Нині вона проживає в селі Писарівка нашого району. Юлій Федорович Дмитрик – старший лейтенант Радянської армії, загинув на полі бою 5 серпня 1944 року. З кожного фото на нас дивляться молоді люди з вольовим обличчям, в кожного з них цікава й неповторна доля – це ціла історія. З 1937 року й аж до початку війни директором школи був Федір Трохимович Сокирко – учитель історії. Згідно розпорядження відділу народної освіти, в 1937 році в Боярці відкрито середню школу – це вельми знаменна віха в її історії. На той час у школі налічувалось 360 учнів. 1939 рік увійшов в історію як рік першого випуску 10 класу, в якому навчалось 33 учні. За три довоєнні роки Боярська школа дала путівку в життя 92 учням, які працювали в різних галузях народного господарства, а потім обороняли свою Батьківщину від фашистської навали. Про високий рівень знань, що давали в школі в довоєнний час, свідчать такі дані: Григорій Максимович Балас став адміралом Балтійського флоту. Микола Тихонович Домотенко закінчив аспірантуру при Московській військовій академії, Олександр Степанович Митниченко одержав диплом у Московській фінансовій академії і працював викладачем Ростовського фінансового інституту, Іван Павлович Дерев’янко закінчив Львівський медичний інститут і працював лікарем у місті Ізмаїлі, Ю. Т. Киношенко – професор, доктор медичних наук. 22 випускники школи полягли смертю хоробрих, захищаючи Вітчизну. Серед них і герої Радянського Союзу: Пилип Степанович Яровий та Химич Василь Сидорович. Багато випускників і вчителів нашої школи за ратні подвиги нагороджені урядовими нагородами. Серед них: Г. М. Балас, Д. Ф. Сторчак, Ф. К. Ткаченко, С. М. Химич. Ми з гордістю називаємо ім’я нашого випускника Василя Сидоровича Химича, який став героєм Радянського Союзу, і по закінченню війни жив, працював у рідному краю. Школа гордиться своїми вчителями - ветеранами війни й праці: Василем Петровичем Висотенком, Іваном Павловичем Жаб’янським, Анатолієм Федоровичем Ситником, Федорем Трохимовичем Сокирком, Лавріном Макаровичем Євтушенком, О. А. Братком. . В березні 1944 року, після трьохрічної перерви, викликаної окупацією, Боярська школа відновила свою роботу. Перед нею стояло завдання дати обов’язкову семирічну освіту і “переросткам”, яким війна перешкодила одержати її своєчасно. В 1952 році на базі семирічки було відновлено Боярську середню школу. Лише за перші випуски школа видала атестати про середню освіту 204 учням. Всього за час існування наша школа вручила більше трьох тисяч свідоцтв про неповну середню освіту і 2011 атестатів зрілості. Серед її випускників -31 золотий і срібний медалісти. У 1987 році школа урочисто відзначила свій100 – річний ювілей, на якому було закладено перший камінь новобудови, а вже в 1990 році було відсвятковано новосілля. За різних часів, після визволення рідного краю від окупації, Боярську школу очолювали директори: Яків Євменович Шаповал, Павло Микитович Лисенко, Тетяна Минівна Лисенко, Іван Антонович Мельник, Анатолій Михайлович Бабенко, Петро Олексійович Масюк, Іван Андрійович Біда, Надія Федорівна Коханець, Микола Петрович Демчук. З 1994 року школу очолює Демчук Микола Петрович – учитель - методист, відмінник освіти України делегат І Всеукраїнського з’їзду працівників освіти. За останнє десятиліття в школі пройшла зміна поколінь педагогічних працівників, що є цілком закономірно й діалектично. Омолоджений колектив з гідністю продовжує працю своїх колег - ветеранів педагогічної діяльності, жителів села: Масюка Петра Олексійовича, Осипенко Ніни Дмитрівни, Бокової Олени Яківни, Висотенко Поліни Митрофанівни, Дудар Ольги Іванівни, Бокової Тетяни Микитівни, Ситник Анатолія Федотовича, Біднюка Петра Миколайовича , Коханець Надії Фелдорівни, Черниш Валентини Захарівни. Серед вчителів, які нині працюють в школі, варто відзначити плідну роботу вчителів І категорії: Харченко Лариси Петрівни – завуча школи, Рудьман Олени Василівни – учителя російської мови і зарубіжної літератури, Ніщименко Василя Івановича – учителя фізики та математики, Рудьман Олексія Михайловича – учителя фізичної культури, а також учителів ІІ категорії: Ніщименко Ольги Олександрівни, Ніщименко Ніни Олександрівни, Черниша Василя Миколайовича, Тимошенко Олени Василівни, а також Костенко Таїсії Михайлівни, Кравченко Олександри Володимирівни, Демчук Таміли Іванівни. У школі працюють вчителі, які мають ще невеликий педагогічний стаж, але вони є перспективні, старанні і вже завоювали хороший авторитет, це: Черниш Оксана Василівна, Кизима Світлана Григорівна, Коваль Наталія Миколаївна.

Коментарi